Модифікована кирилична літера м’який знак

Він позначає слабкий голосний переднього ряду з невизначеним забарвленням у транскрипції литовських діалектів.

Знак займає місце голосного, коли записаний звук надто слабкий, щоб точніше визначити його якість. Він описує голосний, а не пом’якшує попередній приголосний.

За формою він належить до родини кириличного м’якого знака. Писемна традиція старослов’янської мови починається з місіонерських текстів IX століття; пізніші слов’янські правописні системи використовували ь і для інших завдань, зокрема для позначення палаталізації. Литовська діалектна транскрипція пристосувала підняту форму м’якого знака для запису голосних.

Звідки походить ꚝ?

Його задокументоване використання походить із литовської традиції транскрипції.

Ця традиція спиралася на копенгагенську фонетичну систему 1925 року, яку Юргіс Ґеруліс застосував для вивчення литовських діалектів у 1930 році. У пропозиції Unicode наведено друкований приклад 2001 року з північного Паневежиса: àk(ꚝ)s̑. Він засвідчує підняту форму, але не встановлює єдиного винахідника.

Unicode прийняв ꚝ у 2011 році разом із парним знаком ꚜ та іншими символами литовської діалектології. Кодування дало змогу записувати наявну нотацію звичайним текстом, але не створило її. У цій парі ꚜ позначає ослаблений голосний заднього ряду з невизначеним забарвленням, протилежний голосному переднього ряду, який позначає ꚝ.

Чому ꚝ схожий на маленький ь?

Це окремий модифікатор на основі ь, а не відформатований текст.

ꚝ займає власну позицію символу й не приєднується до попередньої літери, як комбінувальний знак. Зменшення ь або підняття його форматуванням утворює інший текст.

Видимий контур визначає шрифт, а підтримка спеціалізованих символів може відрізнятися. Якщо знак не відображається або має інший вигляд, у тексті все одно міститься ꚝ; його може показати шрифт із підтримкою Cyrillic Extended-B.