Монгольський вільний селектор варіанта один

Поставте його одразу після базової літери, форму якої він змінює.

У монгольському письмі форма літер зазвичай залежить від сусідніх літер. Додавайте FVS1 лише тоді, коли звичайне формування не може вибрати потрібну традиційну форму, форму конкретного слова або форму іншомовного слова. У стандартному прикладі монгольського слова зі значенням «вогонь» ᠭᠠᠯ позначає сучасну форму з крапкою, а ᠭ᠋ᠠᠯ — традиційну форму без крапки.

Чому монгольський FVS1 виглядає порожнім?

Він не має власного гліфа, а підтримка залежить від шрифту.

Селектор ігнорується, якщо відокремлений від базової літери або стоїть після символу без визначеного варіанта. У більшості монгольських текстів FVS1 не потрібен, бо програма відображення може визначити форму з контексту.

Станом на 2026 рік аналіз W3C щодо монгольського письма й далі попереджає, що шрифти та текстові програми обробляють вільні селектори варіантів по-різному. Якщо потрібна точна форма, перевірте все слово в середовищі, де його показуватимуть.

Звідки походить FVS1?

FVS1 — сучасний керівний символ для тексту, доданий до давньої традиції письма.

Розвиток монгольського письма відносять до XII століття; воно стало важливим для управління Монгольською імперією. Стелу Єсунґе — кам’яний пам’ятник із написом — датують 1224 або 1225 роком і вважають найдавнішим збереженим прикладом монгольського письма, похідного від уйгурського.

Традиційне монгольське письмо було адаптоване з давньоуйгурського, що належить до писемної традиції, яка зрештою походить від арамейського письма. Пізніше його пристосували також для запису маньчжурської та сибінської мов. У 1940-х роках Монголія перейшла до кирилиці, тоді як Внутрішня Монголія зберегла традиційне монгольське письмо.