Самаритянська літера ріш

Ріш — приголосна літера самаритянського письма. Вона відповідає гебрейській літері реш (ר), але належить до іншої абетки. Історія самаритянської ріш пов’язана з лінійним давньоєврейським письмом і палеоєврейською, давнішою формою гебрейського письма; на квадратне гебрейське письмо вплинуло імперське арамейське письмо. Власні риси самаритянського письма помітні вже у III столітті н. е.

Самаритянським письмом записують священні тексти й богослужбові твори. У Манчестері зберігається найдавніший датований повний самаритянський П’ятикнижник поза Наблусом — рукопис 1211 року н. е. Від початку XIII століття самаритянські рукописи також використовували ці літери в арабських перекладах Тори й молитвах, щоб позначити їхній священний характер. У XX столітті самаритянські літери знову з’явилися у святкових віршах.