Знак 亯

亯 — давня форма ієрогліфа, пов’язана з ритуальними жертвами. Найдавніші збережені свідчення є в написах на ворожильних кістках — записах ворожінь, вирізьблених на кістках тварин і панцирах черепах. У цих записах знак трапляється переважно в іменах людей і назві місця; ритуальне вживання рідкісне. У пізніших бронзових написах цю форму використовували для жертвоприношень і підношень. Що саме зображає знак, достеменно не узгоджено: одне впливове тлумачення бачить у ньому споруду на кшталт храму на підвищеній основі; інші версії — посудину для готування, житлову печеру або іншу будівлю.

Ритуальне значення — покласти їжу чи напій у священному місці як дар предкам або божествам. Історичні дослідження пов’язують пізніші значення з принесенням і прийняттям дарів, насолодою, доречністю, готуванням їжі та частуванням. Цей розвиток пояснює родину споріднених знаків, але не встановлює єдиного сталого значення для сучасного повідомлення.

Чому 亯 пов’язують із 享, 亨, 烹 і 饗?

Знаки мають спільну історію письма, але нині їх уживають по-різному. Коли значення спеціалізувалися, письмо розмежувало споріднені форми: 享 зазвичай означає насолоджуватися або отримувати, 亨 — успіх чи сприятливий перебіг, а 烹 — готувати їжу. У давніх текстах ці вживання можуть перетинатися. 饗 — китайське слово на позначення бенкету або гостинності; історичні описи особливо пов’язують його з частуванням живих гостей, тоді як 享 більше стосується дарів предкам, хоча в давнину це розрізнення не завжди було чітким.