Мала модифікаторна літера l

Він показує, як випускають зімкнений приголосний. У Міжнародному фонетичному алфавіті (МФА) ˡ ставлять після зімкненого приголосного, наприклад t або d, коли повітря проходить уздовж краю язика до наступного бічного звука, зазвичай l. Зімкнений приголосний утворюють, на мить перекриваючи потік повітря; у бічному звуці повітря проходить уздовж язика. У tˡl знак ˡ позначає перехід і не замінює наступну l.

Звідки взялася надрядкова l?

Вона належить до фонетичного алфавіту, що розвивався з часом. Міжнародну фонетичну асоціацію заснували в Парижі 1886 року, а її перший алфавіт з’явився 1888 року в журналі з навчання вимови The Phonetic Teacher. Система дала викладачам мов послідовний спосіб записувати вимову.

Unicode зараховує цей модифікатор до доповнень, що ґрунтуються на перегляді МФА 1989 року. Ця дата стосується історії кодування, а не початку давнішої фонетичної системи.

Чому ˡ схожа на маленьку підняту l?

Це символ, а не ефект форматування. Інтервальна модифікаторна літера є окремим символом, а не комбінованим знаком чи вказівкою підняти звичайну l.

Шрифти малюють ˡ вище, тому пропорції можуть відрізнятися. Звичайна l із надрядковим форматуванням може бути схожою, але це не той самий символ.