Шістнадцята нота

Вона триває вдвічі менше, ніж восьма нота. Темп визначає тривалість у секундах, а місце на нотному стані — висоту звуку.

У змішаній групі всі ноти з’єднує перша риска, а друга охоплює лише шістнадцяті.

Чому британською англійською її називають “semiquaver”?

“Semiquaver” — це назва в британській англійській. Іспанською це semicorchea, португальською — semicolcheia. В обох мовах semifusa означає коротшу ноту.

Мензуральна нотація використовувала форму нот, щоб записувати ритм музики з кількома самостійними партіями; вона розвинулася в Європі наприкінці XIII століття. Після 1300 року з’явилися коротші тривалості; semifusa, попередниця цієї ноти, утвердилася в першій половині XV століття. Музична книжка Practica Musicae Франкінуса Гафурія, надрукована в Мілані 1496 року, містить найдавнішу відому згадку про цю тривалість. Англійському друкареві Джону Плейфорду приписують запровадження групування подвійною рискою у XVII столітті. Із додаванням коротших тривалостей старі ноти стали довшими відносно долі.