Тангутський ідеограм 181C2

У тангутській це gu² — показник місця в реченні.

Локатив указує, де відбувається дія. Реконструйоване читання записують як gu², приблизно «ґу», як на початку слова «ґудзик»; верхній індекс ² позначає реконструйований тон. Цей показник часто пояснюють китайським знаком 中 — «середина», але це лише підказка для перекладу, а не доказ, що 𘇂 є китайським знаком.

Де використовували 𘇂?

Він трапляється в тангутських текстах, зокрема буддійських.

Записи доби Сун датують створення тангутського письма приблизно 1036 роком і описують його як швидку роботу однієї або кількох людей. Основні штрихи китайського письма пристосували до тангутської мови; згодом тангутські правителі використовували його в офіційних текстах і перекладах буддійських та китайських творів. Станом на 2025 рік найпізнішими відомими тангутськими текстами з датою були буддійські дхарані на двох кам’яних стовпах, споруджених 1502 року. Дхарані — це священна буддійська формула або текст.

𘇂 — китайський чи тангутський знак?

Це тангутський знак, а не китайський.

Тангутська була мовою держави Західне Ся, а її письмо запозичило деякі основні штрихи китайських знаків. Схожість лише зовнішня: читач китайської може впізнати стиль, але це інша система письма, тому прочитати 𘇂 як китайський знак не можна.

У буддійських текстах 𘇂𗂧 перекладають як «Серединне царство» і вживають для позначення географічного походження людини. Найкраще обґрунтоване тлумачення пов’язує вислів із Тибетом; за іншою версією, це самоназва тангутів. Сам по собі 𘇂 не означає Китай.