Долоні, що плескають

Це оплески або схвалення. Надішліть 👏 після гарної новини, виступу, жарту чи думки, з якою згодні, щоб сказати «молодець», «вітаю» або «добре сказано». Кілька поспіль — і оплески гучнішають. Зазвичай це щиро, якщо тільки повідомлення, на яке відповідають, не робить похвалу абсурдною.

Емодзі оплесків — це сарказм?

Зазвичай ні; вирішує адресат. Одне 👏 після виправдання, очевидного промаху чи самовихваляння може бути повільними оплесками: похвалою, зіграною як шпилька. Якщо воно відповідає на успіх або слушну думку, читайте це як схвалення. Саме плескання не доводить іронії; подивіться, на що воно відповідає.

Навіщо ставити 👏 між кожним словом?

Це додає удар наголосу, а не оплески. У that 👏 is 👏 the 👏 point (англійською «ось у чому суть») кожне плескання змушує слово прозвучати, як наголошений такт мовлення. Речення може звучати святково, повчально чи зверхньо; оплески додають сили, а не конкретну емоцію.

Емодзі-версія цього прийому вже була в ужитку на початку 2010-х. Близько 2017 року культурна журналістика описувала фізичне плескання для наголосу як виразову практику темношкірих жінок, яку перейняли великі соцмережі. Ним можна було висловити любов, окреслити межу чи вбити думку в голову.

Ще до стандартизації в Unicode японські мобільні оператори мали малюнок долонь, що плескають, у власних наборах емодзі — у записах KDDI і SoftBank він називався 拍手 («оплески»). Емодзі операторів сягають першого набору SoftBank 1997 року та відомішого набору Docomo 1999 року; оплески SoftBank з’являються в його наборі 2000 року. Спершу це були буквальні оплески.