Комп’ютерний диск

Мінідиск: музичний диск для запису, який ніколи не виймають з корпуса. Sony випустила MiniDisc (MD) у 1992 році як кишенькового конкурента касети й CD, на який можна було записувати знову й знову. Диск має близько 6,5 см у діаметрі й назавжди сидить у квадратній пластиковій оболонці, тож його можна було кинути в сумку, не боячись подряпин. На нього записували власні збірки; портативні MD-плеєри були всюди в Японії, доволі поширені в Західній Європі, майже непомітні у США, а в Україні траплялися рідко. Завантаження музики та iPod добили формат; останній MD-вокмен Sony зібрала 2013 року. Емодзі походить із наборів емодзі японських телефонів початку 2000-х, коли MD був просто місцем, де жила музика; тому його шорткод :minidisc:, хоча Unicode записав його як «computer disk».

На більшості клавіатур він малюється як диск, що просвічує крізь квадратний футляр, часто із золотистою або помаранчевою наліпкою (станом на 2026 рік). Якщо на вашому екрані щось простіше, це той самий символ.

Що означає, коли хтось надсилає 💽?

Зазвичай музику, іноді файли, часто просто ретро-настрій. Поруч із піснею, альбомом чи плейлистом він означає записану музику, ту саму роль, що й 💿 чи 🎵, але з вінтажним блиском; продюсери та діджеї люблять його в біо й дописах про релізи. Біля слів «бекап», «збережено» чи «файли» він означає дані та носій. У дописі зі спогадами й старими гаджетами це чиста ностальгія, а рядок 💾💽💿📀 — жарт про те, скільки форматів ми вже пережили.

Сприйняття залежить від віку. Хто мав MD-плеєр, відчує дуже конкретний щем; молодші бачать «якийсь старий диск» і можуть прийняти його за CD чи дискету. Це рідко має значення, бо загальний сенс (музика, дані, ретро) переживає плутанину.