Комбінований гравіс унизу

У давнішій нотації МФА він позначав низький спадний тон.

Міжнародний фонетичний алфавіт (МФА) — система для запису звуків мовлення. Знак стоїть після звукового символу, якого стосується: у послідовності e̖ літера й знак утворюють одне ціле, а знак позначає тон.

Поза цією транскрипційною традицією не визначайте настрій лише за цим знаком; його роль залежить від основного символу й системи запису.

Як він став тоновим знаком МФА?

Його задокументований контекст — робота Міжнародної фонетичної асоціації над записом звуків.

Асоціація виникла в Парижі 1886 року як проєкт реформи викладання мов; у її історичному архіві збереглися таблиці 1888 року. Посібник із набору фонетичних текстів цитує джерела МФА за 1949 і 1979 роки.

Нижній гравіс позначав низький спадний тон, а в редакції МФА 1989 року його замінили. Парний нижній акут ̗ позначав низький висхідний тон. У пізніших таблицях МФА використовують окремі контурні знаки, зокрема ᷆ для спаду із середньо-низького тону.

Чому після введення знак виглядає неправильно?

Йому потрібні основний символ і шрифт, який уміє розташувати знак.

Поставте його відразу після потрібного основного символу. На початку рядка або коли шрифт чи компонування не можуть поєднати обидва знаки, він може виглядати відокремленим або стояти сам; змінюється відображення, а не закодований символ.

Пунктирне коло в таблиці символів — лише позначка місця, де мав би стояти основний символ. Воно не є частиною цього знака.