Комбінована нижня риска

Додавайте знак одразу після кожного символу. У a̲ риска стоїть після a; a̲b̲c̲ додає знак після кожної літери, щоб підкреслення могли з’єднатися. Сам по собі знак не має основи, до якої міг би приєднатися, тому може не відображатися як корисний окремий символ.

Отже, нижня риска стає частиною текстової послідовності, а не стилем документа. Нею можна підкреслити текст у полі, яке не підтримує форматування; кожен символ потребує власного знака.

Unicode передбачає, що нижні риски з’єднуються із сусідніми символами, але інтервали та інші комбіновані знаки можуть порушити це з’єднання. У документі з форматуванням скористайтеся звичайним підкресленням; ця послідовність більше підходить для обміну звичайним текстом, а її вигляд може залежати від шрифту.

Що ще може означати риска під літерою?

Це визначають система позначень або правопис, а не сам знак. У прикладі зі словника вимови підкреслена голосна ɪ̲ позначає наголос. APL — мова програмування з власними символами — вважає підкреслені літери окремими символами; Unicode утворює a underbar, ставлячи цей знак після літери.

У деяких правописах риска під літерою змінює її читання. Настанови з латинської транслітерації арабської мови дозволяють цю довшу з’єднувану риску під H, S і s, але радять коротший окремий нижній макрон, коли йдеться лише про вигляд. Проєкт шрифтів для мов корінних народів Північної Америки також описує літери з нижньою рискою в їхніх системах письма.

Документація Unicode пов’язує позначення нижньою рискою з IPA — абеткою для запису звуків мовлення — і давнішими стандартами наборів символів ISO 5426 та ISO 6937. Матеріали кодових сторінок IBM APL за 1984 і 1989 роки містять підкреслені літери: це свідчення використання в комп’ютерній системі APL, а не рік виникнення знака.