Піднята крапка

Вона позначає паузу середньої сили.

У грецькій пунктуації крапки на трьох рівнях висоти позначали різні паузи; крапка посередині вказувала на звичайну паузу, подібну до коми. За традицією, цю систему пов’язують з Арістофаном Візантійським, ученим, який працював в Александрії, близько 260 року до н. е.

Папірусні рукописи грецького поета Бакхіліда, переважно з II століття н. е., використовують цю крапку для позначення пауз; коли між словами немає пробілів, вона також може підказати, де слово закінчується. Рукописи відображають наукову традицію, що сягає II століття до н. е. або, можливо, давніших часів. У коптській пунктуації теж використовували три рівні висоти: крапка посередині могла відокремлювати відповідні фрази або стояти перед прямою чи непрямою мовою.