Рунічна літера енг

Вона передає носовий звук перед к, як у слові «банк». Руна енг записує цей звук усередині слова. Руни використовували для письма германськими мовами, а їхні форми та звукові значення змінювалися залежно від місця й часу.

Найдавніший відомий збережений приклад цього знака є на пряжці V століття зі східногерманської традиції. Напис marᚶᛍ тлумачать по-різному: як mārings, слово, пов’язане з вершником, «людина з болота» або назву племені. Жодне прочитання не пояснює весь напис остаточно.

До Середньовіччя рунічне письмо розвинулося в кілька традицій, зокрема англосаксонський футарк і середньовічний футорк — назви різних систем письма. «Руна» не означає один незмінний алфавіт.

ᚶ — це та сама руна, що й ᛝ?

Ні. Це різні руни споріднених традицій. ᛝ називають Інг у англосаксонському футарку, а ᚶ — Енг. ᛜ — інший знак, який зазвичай пов’язують з Інгвазом у давнішому футарку.

Назви та звукові асоціації перетинаються, але ці знаки не взаємозамінні. У транскрипції слід зберігати форму, використану в описуваному написі або системі письма.