Знак оклюзії самаритянського письма

Ставте його після приголосного, який він змінює. У тексті спочатку йде приголосний, потім цей знак, а далі — знаки голосних, якщо вони є. Якщо є також дагеш, спершу вводять оклюзію; на письмі дагеш розташовується над нею.

Знак позначає посилення приголосного в самаритянському письмі: звук, схожий на нескладове «у», може перейти до звуку, близького до «б». У деяких словах він також відрізняє ім’я від омографа — іншого слова з таким самим написанням.

Як цей знак увійшов до самаритянського письма?

Він належить до пізнішого набору самаритянських знаків читання. Ширша система цих знаків розвивалася на межі XII і XIII століть, разом із найдавнішими збереженими самаритянськими єврейськими рукописами.

Самаритянське письмо походить від лінійної форми давньоєврейського письма й, імовірно, безпосередньо від фінікійського письма — давньої системи письма, поширеної у східному Середземномор’ї. Час, коли воно стало окремою абеткою, лишається предметом дискусій.

У X–XI століттях арабська стала повсякденною мовою та мовою літератури самаритянської громади, тоді як самаритянська гебрайська залишалася пов’язаною з молитвою та сакральним ужитком. У XX столітті знову з’явилися переважно святкові вірші арабською, записані самаритянськими літерами.

Чому знак ніби висить у повітрі?

Він висить, коли під ним немає самаритянського приголосного. Цей нерозривний діакритичний знак розташовується над приголосним, який змінює, і сам не має звичайного місця літери. Шрифт із недостатньою підтримкою самаритянського письма теж може розташувати його неправильно.