Саураштрійська літера ча

Приголосна літера для звука «ча» — не емодзі.

У цьому письмі приголосні автоматично несуть голосний «а», тож ꢘ читається як «ч» плюс «а» — придиховий «ч», ніби «ча», вимовлене з сильнішим видихом. У слові вона додає лише цей звук; окремо читайте як зразок літери чи перевірку шрифту.

Навіщо створили саураштрійське письмо?

Щоб записувати звуки, які запозичені письма не могли.

Спільнота походить від ткачів, що століття тому переселилися на південь, до Тамілнаду. Глибше походження письма невідоме; найдавнішою книгою саураштрійським письмом, яку зазвичай згадують, є Sourashtranadhi 1880 року, а модернізоване письмо датується 1880-ми — давніші форми вживали кон'юнкти, тобто з'єднані літери для груп приголосних.

Потреба була практичною: тамільське письмо, яким мовці користувалися найбільше, позначає деякі саураштрійські звуки лише додатковими знаками; деванагарі теж потребувало доповнень. Власна абетка записувала мову напряму.

Чому саураштрі пишуть і тамільським?

Переселення зробило спільноту багатописемною.

Мова індоарійська, споріднена з гуджараті; письмо — брахмічне. Наприкінці XIX століття книги виходили телугу, тамільською, деванагарі та саураштрійським письмами — усе це частина її писемної історії.

Поділ досі живий: тамільське зручне для буденного письма, а рідне письмо означає ідентичність. Рішення спільноти 1920 року підтримало деванагарі; повідомлення від лютого 2024 року розповіло про заняття рідним письмом у Мадураї, Танджорі та Сейлемі.