Селектор варіації 2

Він вибирає визначену форму попереднього символу. Unicode називає цей символ базовим; разом із селектором він утворює послідовність варіації. Базовий символ визначає, який саме варіант запитує пара. Серед визначених застосувань — каліграфічні великі літери математичних рукописних стилів, деякі східноазійські розділові знаки, повернуті єгипетські ієрогліфи та сумісні форми CJK.

Цей механізм виник через потреби окремих писемностей. Пропозиція Unicode 2000 року описує три селектори для конкретних писемностей, які вже були в Unicode 3.1.1, і більший загальний набір, що готувався; Unicode 3.2 задокументував загальний механізм збереження варіантів гліфів у звичайному тексті. Завдяки цьому текст міг зберігати вибрану форму, коли налаштування шрифту форматованого тексту не могли передаватися разом із ним. Механізм використовують, зокрема, у монгольському письмі, CJK, математиці, історичних писемностях і технічних символах.

Чому VS2 виглядає порожнім?

Сам по собі він не має видимої форми. Після визначеної пари шрифт може показати запитаний варіант; якщо пара не підтримується, базовий символ не змінюється, а VS2 залишається невидимим. OpenType формату 14 записує послідовності варіації, які підтримує шрифт, тож видимість відмінності залежить від підтримки шрифту.

Якщо пара на вигляд не змінилася, це результат відображення, а не додатковий текст для розшифрування. VS2 не є загальним перемикачем жирного чи курсивного накреслення; він стоїть після одного базового символу.