Складовий знак письма ї

Це знак складу, а не окреме слово.

У латинській транслітерації Ляншань звуки мови ї записують латинськими літерами; «dix» позначає цей склад. Кінцева x указує на вторинний високий тон — одну з тонових відмінностей у мові ї. Це не англійський переклад. Значення слова визначає навколишній текст ї.

Напис на бронзовому дзвоні 1485 року — найдавніший збережений приклад письма ї з достовірно встановленою датою. Ця літера належить до пізнішої стандартизованої складової писемності.

Навіщо стандартизували письмо ї?

Сучасний стандарт створили, щоб поширити грамотність мовою ї Ляншань.

У давнішого письма ї були регіональні форми; ним записували релігійні, магічні, медичні тексти й родоводи, які передавали бі́мо — ритуальні фахівці народу ї. Стандарт Ляншань розробили 1974 року й офіційно проголосили 1980 року як фонетичну складову писемність. Це регіональний стандарт, а не спільний стандарт усіх різновидів ї.

Стандарт використовують у підручниках із читання й письма, сільського життя та арифметики, а також у літературі й газеті «Ляншань жибао».

Як ꄁ пов’язана зі старішим письмом ї?

Цей знак належить до стандартизованої форми Ляншань у традиції письма ї.

У давнішого письма ї були місцеві форми; ця складова писемність стандартизує гілку Ляншань. Традиційне письмо ї — окрема писемна традиція, а не набір ханських ієрогліфів з іншими читаннями. Вигляд знака залежить від установленого шрифту, тож без підтримки ї він може відображатися неправильно.