Склад ханґиля «딹»

У корейському письмі він виконує роль одного складу.

Ханґиль поєднує окремі корейські літери, які називають чамо, у складові блоки. 딹 поєднує напружений початковий приголосний ㄸ (чамо ᄄ), голосний ㅏ (чамо ᅡ) і кінцеве ㄺ (чамо ᆰ), тобто ㄹ разом із ㄱ. У назві Unicode це ddalg, а в переглянутій романізації — ttalg. Вимова кінцевого сполучення залежить від корейських звукових правил і може змінюватися під впливом наступного звука.

Найдавніші надійні записи ханґиля датують приблизно 1443 роком, а пояснювальний рукопис Hunminjeongeum завершили 1446 року. Письмо створили, щоб точніше передавати корейську мову літерами. Ця історія пояснює будову блока, але не окреме значення 딹.

Чим користувалися в корейському письмі до ханґиля?

Писарі використовували китайські ієрогліфи й пристосовані системи, як-от іду.

Ханча — китайські ієрогліфи, які використовували в корейському письмі; іду пристосувала їх для передавання корейських слів і граматики. Ханґиль натомість використовує літери для корейських звуків і складає їх у блоки. Іду — попередня система в історії корейського письма, а не джерело конкретної форми 딹.

Упродовж 1894–1945 років реформи та японська колоніальна влада змінювали суспільну роль ханґиля. Після 1945 року письмо знову посіло помітне місце в публічному житті. Ці зміни стосуються ханґиля як системи письма, а не цього окремого складу.