Комбінований кириличний паєрок

Він позначає місце, де пропущено ер — давню голосну літеру. У сучасних кириличних абетках ери збереглися як твердий знак ъ і м'який знак ь (українська вживає лише м'який знак); у ранніх текстах переписувач міг подати знак «тут стоїть ер», не виписуючи самої літери. Знак зафіксовано як частотний уже від найдавнішої кириличної доби.

Його робота згодом розширилася: переписувачі ставили паєрок і щоб розбивати щільні групи приголосних. Отже, залежно від джерела він або сигналізує про випадіння літери, або просто розділяє приголосні, які інакше нагромаджувалися б.

Паєрок не звичайний кириличний діакритик

Його прочитання залежить від традиції, яку відтворюють. У півуставі — давньому кириличному книжному письмі — та в ранніх друках він заміщує відсутній твердий чи м'який знак, а церковнослов'янська практика не однорідна: деякі друковані богослужбові книги показують цей знак, тоді як друкарство синодальної доби, як повідомляють, обходилося без нього.

Відрізняйте його від окремого аналога ꙿ і від вертикальної тильди ◌̾ — обидва інші знаки. Переписуючи джерело, правильну форму визначають рукопис, видання чи специфікація шрифту; зберігайте той знак, який джерело справді вживало.

Чому паєрок сідає над приголосним?

Базова літера йде першою, а паєрок сідає на неї. Історичні описи ставлять його над попереднім приголосним, зазвичай трохи правіше центру. Позицію задає шрифт — знак, що з'їжджає з центру, висить у повітрі чи перетворюється на інший гліф, означає неповну підтримку шрифту, а не інше значення.