Елімейська літера самех

Це приголосна літера, яку в транслітерації зазвичай передають латинською s. Її читають як частину слова; окремо вона не називає предмета чи почуття.

Елімейське письмо розвинулося з канцелярського арамейського письма Ахеменідів — адміністративної форми арамейської мови за їхньої династії. Елімайс був регіоном, де місцева адміністрація використовувала це письмо для запису арамейської мови. Перехідні зразки з Танґ-е Чілау можуть походити з I століття до нашої ери або з давнішого часу, тоді як найкраще засвідчені кам’яні написи датують I–III століттями нашої ери. Правителі Елімайсу використовували письмо в кам’яних написах і на монетах.

Чому самех в елімейському письмі має різні форми?

Єдиної сталої історичної форми не було. У Unicode закодовано зразкову форму за кам’яними написами з Танґ-е Сарвак. Написи на монетах арсакідського періоду також різняться: великі срібні монети мають форми, подібні до написів на камені, а на деяких малих мідних монетах літери ближчі до парфянських. Елімейське письмо читають справа наліво; його літери зазвичай не з’єднуються. Дотичні лінії в написі не означають, що це письмо курсивне.

Елімейське письмо й еламська мова — різні речі: перше походить від арамейського письма й використовувалося в Елімайсі для запису арамейської мови, тоді як еламською мовою писали клинописом. Елімейське письмо споріднене з парфянським, мандейським і харакенським письмами. Дослідники не дійшли згоди, чи мандейське письмо походить від елімейського, чи елімейське від мандейського, або ж їхній зв’язок дальший.