Обличчя вітру

Вітер, здебільшого погодний. 🌬️ каже «надворі дме»: вітряна прогулянка, холодний порив, вітерець на пляжі, штормове попередження. Воно природно стоїть поруч з іншими погодними емодзі, і саме так його вживає більшість.

Друге прочитання — дихання. Оскільки обличчя помітно дме, воно годиться для всього, що робиться подувом: задути свічки на торті, остудити гарячий суп, довго зітхнути після важкого дня, полегшено видихнути «фух». У розмові про сигарети, вейп чи кальян той самий подув стає димом, але лише з такими словами або з 🚬 поруч. Надіслане саме по собі, воно зазвичай означає просто вітер.

Чому у вітру є обличчя?

Бо так його малюють уже століттями. Давні греки уявляли вітри богами, анемоями (римляни називали їх венті), кожен зі своїм ім’ям і напрямком: Борей — холодний північний вітер, Зефір — лагідний західний. Художники зображали їх головами з надутими щоками, що випускають струмінь повітря, і цей образ прижився. Чимало картографів Середньовіччя й Відродження ставили такі голови, що дмуть, по краях своїх карт, щоб показати, звідки дме кожен вітер; тому багато старих карт здаються повними облич, що дмуть.

Емодзі схоже на ту саму традицію в мініатюрі: обличчя, надуті щоки, струмінь повітря. Залежно від телефона воно може виглядати як хмаринка, синя голова чи пухка біла хмарка подуву, але задум той самий, що й у голів вітру на старих картах.