Сніжинка

Сніг, холод або зиму — майже завжди буквально. Вона з’являється в повідомленнях про снігопад, прогнозах погоди, лижних фото й різдвяних привітаннях. Шість променів повторюють шестикутну форму, у якій ростуть справжні кристали льоду.

Люди помітили цю форму задовго до емодзі. Китайський текст 135 BCE протиставляє шестипроменевий сніг п’ятипелюстковим квітам. У книзі шведського єпископа Олауса Магнуса 1555 року серед фантазійних форм є одна впізнавана шестипроменева сніжинка, а 1855 року Джеймс і Сесілія Глейшер намалювали спостережені кристали для метеорологів — ці рисунки надихали й орнаменти.

Японія мала власну традицію: мотиви падаючого снігу трапляються на ремісничих виробах із 1500s, а ілюстроване дослідження справжніх кристалів Дої Тосіцури, видане 1832 року, поширило детальні візерунки сніжинок на кімоно й аксесуарах.

Чи образливо назвати когось «snowflake»?

Так — це глузування з людини як надто вразливої чи зарозумілої. Жало в слові, а не в малюнку ❄️: самотнє емодзі в чаті й далі означає просто зиму.

Слово має потворну історію у США. У Civil War Missouri (Міссурі часів Громадянської війни) так називали білих прихильників рабства, а в 1970s — чорношкірих, яких вважали такими, що «поводяться як білі». Сучасна насмішка «special snowflake» поширилася завдяки роману «Бійцівський клуб» (1996) і фільму 1999 року; близько 2016 року вона стала політичним уколом на адресу лібералів, які повертали її консерваторам.