Складова літера ї Су

ꌠ позначає склад нуосу su³³.

Нуосу — одна з мов народу ї. У стандартизованому письмі ꌠ позначає склад, який латинкою записують як su³³ і вимовляють приблизно як українське «су» з рівним тоном. Це граматична частка, а не слово з одним сталим українським відповідником.

Після дієслова, прикметника або частини речення вона може перетворювати попередній зміст на іменний вислів, зокрема у відносній конструкції. У словосполученні з іменником може додавати визначене значення. Переклад залежить від граматики всього речення.

Навіщо створили письмо ї?

Щоб уніфікувати письмо мовою нуосу.

Традиційне письмо ї розвивалося в кількох пов’язаних місцевих традиціях, а не виникло як єдина одноманітна система. Сільські жерці використовували його для передавання релігійних, магічних, медичних текстів і родоводів. Найдавніший збережений напис ї, який можна точно датувати, є на бронзовому дзвоні 1485 року; ця дата не встановлює, коли вперше з’явилася саме ꌠ.

Сучасну стандартизовану форму Ляншань розробили 1974 року й офіційно запровадили 1980 року. Вона мала усунути різнобій у місцевих формах знаків і непослідовне передавання звуків сучасної мови старим письмом. Стандарт мав сприяти грамотності; його використовують в освіті, довідниках, газетах, публічних написах і субтитрах.

Письмові традиції нуосу, насу, нісу, сані й аже мають пов’язану історію, але різні набори знаків і форми. Традиційне письмо ї розвивалося як окрема система, відмінна від китайського письма хань.