Комбінувальний знак «чайка знизу»

Він позначає приголосний, утворений контактом язика з верхньою губою.

Міжнародний фонетичний алфавіт (МФА) використовує його для позначення місця творення звука, тобто точки контакту. Основна літера вказує на спосіб творення, наприклад проривний чи носовий, і дзвінкість: t̼ — глухий язиково-губний проривний, d̼ — дзвінкий, а n̼ — язиково-губний носовий. У деяких описах за основу беруть звук, утворений губами, наприклад p або m (p̼, m̼); цей вибір відображає спосіб аналізу.

Язиково-губні приголосні задокументовано в мовах Вануату; про них також повідомляли для мов Kajoko Bijago, Umotina і Mochi Chaga та для нетипового мовлення. У звіті 1950 року описано глухий проривний звук в Umotina — йдеться про звук, а не про цей закодований знак. Кільська конвенція 1989 року визначила, що для такого способу творення нижню «чайку» ставлять під знаками альвеолярних звуків.

Ставте знак після основної літери

Комбінувальний знак ◌̼ змінює попередній символ: після t він утворює t̼. Сам по собі він не має основної літери, яку міг би змінювати, тому може здаватися відокремленим або не відображатися у шрифті з обмеженою підтримкою.

У фонетичній транскрипції знак можна поставити над літерою, якщо нижній виносний елемент або інші знаки залишають замало місця під нею. Це полегшує читання, не змінюючи звукового значення.