Знак киданьського малого письма

Назва Unicode ідентифікує знак, а не слово чи його прочитання. Киданьське мале письмо має знаки для цілих слів і звукові знаки, що поєднуються у письмові слова. Назву формують із назви письма та кодової позиції, тому вона не пояснює, яку роль цей знак мав у первісному написі. Його функцію слід визначати за навколишнім киданьським текстом.

Коли з’явилося киданьське мале письмо?

За традицією, близько 925 року; найдавніша надійно датована пам’ятка — з 1051 року. Традиційні джерела приписують створення письма киданьському вченому Єлюй Діела, молодшому братові засновника династії Ляо Єлюй Абаоцзі. На його вигляд вплинули форми китайських ієрогліфів; уйгурське письмо, яким користувалися тюркомовні уйгурські громади, називають зразком для звукової системи, хоча ці письма мало схожі зовні. Кидани використовували мале письмо поряд з окремим киданьським великим письмом, щоб записувати свою мову. Пізніші чжурчженьські писемності перейняли киданьські моделі.

Мале письмо продовжували використовувати за Західного Ляо та династії Цзінь. Киданьські письмена служили також для дипломатії, прапорів, іспитів, поезії та перекладів, хоча більшість збережених текстів малого письма — поховальні написи. У переоцінці 2026 року Кан Чжуньїн називає епітафію Угулиня Тайші 1051 року найдавнішим надійно датованим збереженим текстом. На його думку, систематизація та широке поширення письма відбулися пізніше, ніж припускає традиційна оповідь про його створення.