Квадратний корінь

У Word введіть 221A в рівнянні, а потім натисніть Alt+X. Саме такий порядок дій описано для Word станом на 2026 рік. Щоб риска знака кореня охоплювала кілька членів виразу, використовуйте структуру кореня в редакторі рівнянь, а не вставляйте лише символ.

√ позначає головне значення квадратного кореня: для невід’ємного числа обирайте невід’ємну відповідь. Отже, √9 означає 3, а не одночасно 3 і −3.

Чи поширюється √ на все, що йде після нього?

Ні — його межі визначає риска або групування. Число чи вираз під коренем називають підкореневим виразом.

Окремий символ √ у звичайному тексті не подовжує риску над наступними символами автоматично. У простому тексті беріть довгий підкореневий вираз у дужки; у зверстаному рівнянні ту саму межу показує верхня риска.

Хто винайшов знак квадратного кореня?

Звична форма запису розвивалася поетапно. Ці знаки дали математикам спосіб письмово позначати корені та їхні межі.

Леонардо Пізанський використовував позначення квадратного кореня, схоже на R, у 1220 році. Знак радикала Крістофа Рудольфа з’явився у 1525 році після давніших позначень на основі крапок; він також додавав крапки, щоб показати, де закінчується корінь.

Альберт Жирар у 1629 році запропонував розміщувати малий показник кореня біля розкриття знака. Рене Декарт у 1637 році додав верхню риску, також відому як вінкулум, завдяки чому стало видно, який вираз охоплює корінь.