Їський склад lu

Він позначає склад їської мови Ляншань, який записують як lu.

У їському письмі кожен склад має окремий знак. Lu — стандартний латинковий запис цього складу в мові Ляншань; він підказує вимову, а не перекладається українською. Тон — це зміна висоти голосу в складі: кінцева t позначає високий рівний тон, x — ще один високий тон, p — низький спадний; без кінцевої літери тон середній.

Традиційне їське письмо було відоме як Cuan або Wei і різнилося за регіонами. Давні знаки були ідеограмами — знаками, пов’язаними зі словами або значеннями, — тоді як у цьому стандарті один знак відповідає одному складу. Давні знаки, схоже, не походять від китайських ієрогліфів хан. Найдавніший збережений приклад із точною датою — напис на бронзовому дзвоні 1485 року. За однією традицією письмо створив Акі за династії Тан, але це не доводить, що був один винахідник.

Для чого використовували їське письмо?

Ним записували обряди, лікування, родоводи й легенди.

Місцеві роди жерців передавали рукописи про релігійні тексти, магію, медицину, астрологію, родоводи й легенди. Писали на папері, тканині, бамбукових або дерев’яних планках, кістках чи рогах тварин і на скелях.

Стандартизовану складову абетку Ляншань розробили 1974 року й офіційно затвердили 1980 року; латинковий запис цього діалекту запровадили ще 1956 року. Стандарт мав полегшити навчання грамоти, а згодом його використовували в школах, підручниках, газетах і виданнях давніх творів. Він передає їську мову Ляншань, а не всі їські мови.