Мала модифікаційна літера ет

ᶞ додає до сусіднього звука деталь, подібну до ет. Ет — це дзвінкий англійський звук th у слові this; для його вимови язик розташовують між зубами. У фонетичному записі ᶞ читають разом із сусіднім приголосним, а не як окремий склад. Після зімкненого приголосного (звук утворюється, коли потік повітря на мить затримують, як для d) він може позначати тертя під час вивільнення, відтінок дзвінкого th або слабкий короткий вставний звук.

У рукописах давньоанглійської мови повнорозмірна ð нагадувала d із рискою та позначала звук th. Thorn, тобто þ, була іншою літерою для цього звука й часто стояла на початку слова. Згодом фонетичний запис повторно використав ет як модифікатор. Книжка Джона Лавера Principles of Phonetics, видана 1994 року, описує цей модифікатор приголосного; пропозиція Unicode 2003 року цитує його пояснення. Ця спеціальна нотація трапляється в лінгвістичних описах, підручниках і словниках.

Як набрати ᶞ?

Використайте спосіб введення Unicode або посилання на символ. В HTML ᶞ утворюють ᶞ або ᶞ; у вихідному коді C, C++, Java та Python можна вказати \u1D9E. Шістнадцяткове введення Unicode у Windows приймає 1D9E, якщо програма це підтримує.

У тексті ᶞ займає окрему позицію, хоча у фонетичному записі його читають разом із сусіднім звуком. Розмір і висота залежать від шрифту, тому вирівнювання може різнитися. Нормалізація сумісності, спосіб стандартизації тексту на кшталт NFKC, може перетворити ᶞ на ð і прибрати відмінність надрядкового знака.