Складовий знак ї Cot

Воно позначає склад носуської мови, записаний як COT. COT — латинописне позначення цього складу; кінцева t указує на високий тон, тобто висотний малюнок голосу, а не на англійський звук t наприкінці.

Традиційна їська писемність також відома під історичними назвами Цуань і Вей. У різних місцевостях використовувалися різні знаки, багато з яких передавали слова або поняття. За поширеним переказом, писемність створив чоловік на ім’я Акі за династії Тан (618–907), але цю історію походження не датовано достовірно. Найдавніший збережений монументальний приклад — напис на бронзовому дзвоні 1485 року; недатовані рукописи можуть бути старшими. Сільські фахівці з обрядів, яких називали бімо, передавали тексти про ритуали, магію, медицину та родоводи.

Щоб поширити грамотність, у 1974 році розробили стандартизовану форму для Ляншаню, а в 1980 році її офіційно затвердили. Регіональні знаки впорядкували як складове письмо: кожен знак відповідає одному дозволеному складу їської мови Ляншаню. Цей стандарт призначений для носуської мови Ляншаню, а не для всіх різновидів їської.

ꊽ — це китайський ієрогліф?

Ні. ꊽ належить до їської писемності Ляншаню. Традиційна їська писемність мала власні регіональні знаки; їх не вважають похідними від ханських ієрогліфів, якими записують китайську мову. Стандартизоване складове письмо Ляншаню розвинулося з цієї їської традиції. Сама лише подібність форми не доводить зв’язку з китайською писемністю.