Комбінована подвійна тильда

Він ставить одну широку тильду над парою літер. У n͠g знак стоїть після n у послідовності тексту, але відображається над n і g. Він приєднується до літери, а не стоїть окремо як розділовий знак, тому шрифти й редактори мають розтягувати його над двома літерами.

Широка тильда трапляється у фонетичній транскрипції — записі звуків — і транслітерації, коли одну систему письма передають іншою. У давньому тагальському письмі довга тильда позначала ng як один носовий звук, схожий на злитий носовий звук перед «к» у слові «банк», і могла показувати, що наступна голосна належить до того самого складу.

Чому той самий знак має різні функції?

Функцію визначають сусідні літери й спосіб запису. У ранній друкованій тагальській книжці Doctrina Christiana 1593 року є форми на кшталт ng̃; у цьому прикладі тильда стоїть над g, а не охоплює дві літери, як у пізніших широких написаннях. Зрештою ці написання поступилися звичайному ng.

Старослов’янська, давня слов’янська писемна мова, використовувала титло — знак над літерами, що позначали числа, — над двома кириличними літерами. У в͠і титло охоплює пару. Unicode також має ліву й праву половинки знака, які можуть імітувати це охоплення, але це окремі символи.