Комбінований символ стрілки вниз

У системах Лепсіуса й Teuthonista вона змінює звук попередньої літери.

Ця позначка належить до традиції фонетичної транскрипції XIX століття, пов’язаної з Лепсіусом. Його система на основі латиниці використовувала форму гачека й акута, щоб розрізняти вимову. Німецька й австрійська діалектна транскрипція розвивалася близько 1900 року, а Teuthonista переглянули в 1924–1925 роках. Споріднені системи також записували романські діалекти у Швейцарії та Італії. У цих системах s᪳, z᪳ і c᪳ позначають свистячі звуки, які вимовляють між яснами й твердим піднебінням; вони розрізняють фрикативні звуки з тривалим тертям і африкату — зімкнення, що переходить у тертя. Unicode закодував цю давнішу систему пізніше, тож вона виникла не в Unicode.

Стрілкоподібна форма не вказує напрямок: у курсиві гачек і акут здавалися одним знаком. У 2025 році Unicode рекомендував для хорватської діалектної транскрипції ставити після основної літери окремі комбіновані гачек і акут.

Як його ввести й чому він може зміститися?

Позначку приєднують до основної літери; окремо вона не має звичного читання. Поставте її після літери, звук якої вона змінює. Редактор із підтримкою Unicode може приймати U+1AB3 через введення кодової позиції; комбінація клавіш залежить від редактора.

Шрифт і механізм компонування тексту мають уміти розташовувати комбіновані знаки. Якщо підтримка слабка, ᪳ може зміститися, відображатися окремо або перетворитися на порожній прямокутник, хоча послідовність символів правильна.