Літера деванаґарі ja

Вона позначає приголосний звук «j».

У гінді, коли ज читають окремо, до нього додається короткий звук «a». Голосні знаки змінюють цю голосну: у транслітерації латинкою जा — це jā, जि — ji, а जो — jo. У кінці слова гінді зазвичай не вимовляють вбудовану голосну.

Звідки походить ja в деванаґарі?

Писемність цієї традиції розвивалася протягом багатьох століть.

Брахмі, раннє індійське письмо, засвідчене в написах імператора Ашоки третього століття до нашої ери. Через письма ґупта й сіддгаматрика писемність Північної Індії від десятого століття розвивалася в напрямі наґарі, а згодом деванаґарі. Це історія розвитку писемності, а не точна дата появи сучасної форми літери.

Цими системами письма записували мови в написах і книжках. У ранніх написах використовували пракритські мови, а пізніші написи Північної Індії віддавали перевагу санскриту. Деванаґарі також використовують для запису гінді, маратхі, непальської та інших мов.

Чому ज змінює форму в слові?

У деванаґарі деякі приголосні з’єднуються на письмі.

Галант, який також називають вірамою, усуває вбудовану голосну в ज: ज्. Між приголосними він дає змогу з’єднати їх. Шрифт і програма формування тексту визначають, чи з’явиться злитий знак, зменшена літера або видимий галант. ज्ञ поєднує ज् і ञ.