Червоний паперовий ліхтарик

Це складаний ліхтар із паперу та бамбука, поширений у Східній Азії. Такі традиційні ліхтарі роблять зі спірального каркаса з тонких бамбукових ребер, обтягнутого напівпрозорим папером або шовком, зі свічкою чи лампочкою всередині. Оскільки каркас складається пласко, як гармошка, ліхтар легко зберігати й розвішувати довгими рядами під дахами, уздовж доріжок до святилищ і на святкових вулицях.

У стандарті Unicode та за коротким кодом :izakaya_lantern: цей емодзі позначає саме японський ліхтар chōchin (提灯), а точніше — akachōchin (赤提灯, «червоний ліхтар»). По всій Японії izakaya (неفرмальний бар, куди заходять після роботи випити й замовити невеликі страви на компанію) вішає червоний паперовий ліхтар біля дверей, часто з написаною назвою закладу або його фірмовою стравою. Коли ліхтар світиться — заклад відчинений; японці навіть називають прості сусідські шинки словом akachōchin.

Оскільки підвісні червоні ліхтарі відіграють таку саму центральну роль у китайських та інших східноазійських святах — де червоний колір символізує удачу, радість і добробут, — за межами Японії емодзі використовують для будь-якого традиційного червоного ліхтаря.

Що означає 🏮 у повідомленнях і дописах?

Він віщує святковий вечір, східноазійське свято або затишну вечерю. У січні та лютому він наповнює привітання з Місячним Новим роком і Святом ліхтарів, яке завершує новорічні святкування п’ятнадцятої ночі. Восени він повертається на Свято середини осені, а влітку супроводжує фотографії японських matsuri (місцевих фестивалів біля святилищ) та вечірніх вуличних яток.

У щоденних повідомленнях і підписах до фото він створює атмосферу: пізній рамен, шашлички й пиво з друзями, прогулянка освітленим провулком або подорож до Чайнатауна чи Токіо. В естетичних профілях його також ставлять поруч із червоним одягом або теплими нічними знімками просто для поєднання кольорів.