Компонент тангутського письма 017

Читайте його як частину цілого тангутського знака.

Тангутське письмо, також відоме як письмо Сі Ся, створили для тангутської мови за держави Західна Ся близько 1036 року. У XII столітті держава використовувала його в офіційних текстах і перекладала ним буддійські та китайські твори. Після монгольського завоювання Західної Ся письмо продовжували використовувати за династій Юань і Мін, але наприкінці доби Мін воно вийшло з ужитку. Його знову відкрили наприкінці XIX століття.

«Море знаків», тангутський словник середини XII століття, аналізував знаки за їхніми складниками. Сучасні системи об’єднують елементи з кількох словників, адже дослідники не користувалися єдиним стандартом. «017» — це послідовна позначка Юнікоду, а не історична тангутська назва, вимова чи переклад.

Чому 𘠐 не можна перекласти окремо?

Щоб визначити роль складника, треба побачити цілий знак.

Послідовність опису ідеограм (IDS) фіксує розташування частин у тангутському знаку. У «Морі знаків» складник міг указувати на інший знак, пов’язаний із ним звучанням або значенням; цей зв’язок належав знаку-джерелу, а не окремому складнику. Послідовність описує структуру: якщо поставити 𘠐 поруч з іншим текстовим знаком, вони не з’єднаються.