Тангутський компонент 140

Ні: 𘢋 — структурний компонент тангутського письма, а не окреме слово.

Тангутські компоненти не мають сталого значення: словник «Море знаків» середини XII століття пояснює цілі ієрогліфи, пов’язуючи їх з іншими тангутськими ієрогліфами. Зв’язок може стосуватися значення або звучання, але він не надає цьому компоненту значення чи вимови, що підходили б у кожному випадку.

«140» — це каталожне позначення, а не вимова. Щоб писати тангутською, використовують повні ієрогліфи; цей компонент потрібен для опису й пошуку ієрогліфів, а не для написання слова самостійно.

Як тангутські компоненти служили державі Сі Ся?

Вони були частиною державного письма, що згодом збереглося в книжках і словниках.

Тангутське письмо створили близько 1036 року за правління Лі Юаньхао, володаря Західної Ся. Ним вели державне листування та перекладали тангутською велику збірку буддійських писань; воно також давало державі власну писемну ідентичність, відмінну від Китаю династії Сун. На його побудову вплинули китайська писемність і давніший приклад киданського письма, яке підтримувала держава, проте тангутське письмо залишалося окремою системою.

Після падіння Західної Ся тангутське письмо й далі використовували за династії Юань у буддійських книжках і перекладах китайської класики, енциклопедій, військових праць і літератури. У сучасних словниках і наукових дослідженнях компоненти використовують для індексації та аналізу ієрогліфів. Аукціон у листопаді 2014 року привернув увагу до раніше невідомого дерев’яного друкованого тексту, де компоненти перелічено за розташуванням або типом; це пов’язує сучасне вивчення компонентів з історичною тангутською практикою.