Літера фа деванагарі

Крапка нуктa позначає запозичений звук /f/.

Деванагарі розвивалася поступово: виникла у 7th century й набула зрілої форми приблизно у 13th century. Після 13th century перська стала важливою мовою адміністрації та літератури на півночі Індії. Щоб передавати звуки поза традиційним набором, писарі ставили під приголосною деванагарі крапку, яку називають нуктa.

फ़ відповідає літері फ без крапки; क़, ख़, ग़ і ज़ використовують той самий спосіб для інших запозичених приголосних. В урду відповідний звук /f/ записують літерою ف персько-арабського письма. У 19th century гінді й урду дедалі виразніше розрізнялися системами письма та словником. Тому збереження нуктa могло також указувати на літературний зв’язок із написаннями під впливом перської.

Чому в гінді іноді пишуть फ?

Деякі носії гінді вимовляють обидва звуки однаково.

У ретельному написанні फ़ позначає /f/, а फ — /ph/, проте вимова різниться. Деякі носії гінді читають फ़ як /ph/ або вживають /f/ у словах, які зазвичай пишуть з फ; інші зберігають /f/, особливо у словах, пов’язаних з англійською чи урду. Крапка вказує на задумане написання, але не гарантує, що всі вимовлятимуть ці звуки по-різному.

Збережена нуктa чітко позначає запозичене написання та звук /f/. У неформальному письмі крапку можуть опускати, тож перед виправленням зважайте на слово й контекст.