Знак пунктуації лісу — кома

Він позначає менш остаточне завершення, ніж крапка лісу.

Між 1908 і 1914 роками Ба Тхо, каренський євангеліст із М’янми, пристосував форми латинських літер для запису мови лісу. Пізніше Джеймс Отрам Фрейзер і пастори лісу переглянули це письмо; його також називають письмом Фрейзера або старим письмом лісу.

Історія пунктуації у письмі Фрейзера відображає його змішану будову: форми латинських розділових знаків повторно використали як тонові літери — знаки всередині складів, що позначають тон. ꓾ — один із двох спеціальних знаків завершення речення; ꓿ позначає сильніше завершення. Згодом у письмі лісу також запозичили знаки з європейської та китайської традицій: знаки питання й оклику, дужки та кутові лапки для назв книжок.

Нове письмо лісу — окрема система письма на основі латинських літер, розроблена урядом Китаю в 1950-х роках. Удосконалене письмо лісу, ще одну латинську систему, запропонували й використовували в інтернеті в Таїланді у 2000 році. Ці варіанти записують латинськими літерами; ꓾ належить до письма лісу, яке переглянули Фрейзер і пастори лісу.

Чому ꓾ — це не просто дефіс і крапка?

Це один знак пунктуації письма лісу, а не дефіс із крапкою.

У пропозиції щодо кодування наведено кілька форм: крапка може бути на рівні риски або під нею. Послідовність -. складається з двох окремо закодованих символів, тож не зберігає типографіку й власну ідентичність цього знака.