Анх

Це єгипетський ієрогліф зі значенням «життя». Знак має форму літери Т з петлею зверху, часто краплеподібною; в єгипетському письмі ним писали слово анх: життя, жити, живий. Це один з найвідоміших ієрогліфів, тому він трапляється всюди — від музейних плакатів до чохлів на телефон.

У єгипетському мистецтві боги тримають анх за петлю і простягають його цареві, часто просто до носа: це дар подиху життя. Царі несуть його в руці, а поруч часто стоять два знаки-супутники — стовп джед (стійкість) і скіпетр уас (влада), утворюючи поширену формулу благословення: життя, стійкість, влада. Що саме зображала ця форма спочатку, досі сперечаються; найчастіше називають ремінець сандалії або вигадливий бант.

Коли в перші століття нашої ери християнство поширювалося Єгиптом, єгипетські (коптські) християни зберегли знайомий знак і вживали його як хрест: crux ansata, латиною «хрест із ручкою». Його видно на фасадах каплиць християнського цвинтаря в Багаваті, який використовували приблизно з II по VII століття, а коптські церкви вживають хрест із петлею й досі. Тож ☥ у коптському церковному контексті — справжній християнський хрест; деінде він зазвичай указує на Стародавній Єгипет і життя, а не на християнство.

Що означає ☥, коли його вам надіслали?

Життя, вічність або просто «люблю Стародавній Єгипет». У біо, ніку чи підписі до фото анх зазвичай прикраса з відтінком: людина любить Єгипет, містику або готичний вигляд. Дехто з єгиптян ставить його поруч зі своїм прапором як знак походження; в африканській діаспорі його носять із 1960–70-х як символ африканського коріння й гордості за предків; послідовники сучасних відроджень давньоєгипетської релігії вважають його священним знаком.

Готична й альтернативна спільнота перейняла його у 1980-х, не без впливу фільмів і коміксів про вампірів, де безсмертя й анх ідуть поруч; ☥ біля чорних сердець і кажанів — про стиль і романтику вічного життя, а не про релігію. У співчутті чи дописі-спогаді він читається як вічне життя, побажання, щоб людина жила далі. У жодному з цих випадків він не є образою; головна помилка — за самим знаком вирішити, що відправник християнин чи взагалі належить до якоїсь релігії.