Арабський низький знак зупинки з порожнім центром

Він позначає зміну голосного, а не паузу. У читанні Хафса слова مَجْر۪ىٰهَا знак ۪ вказує на імалу: довгий голосний, записаний літерою аліф, наближається до голосного арабської літери йа (ي), тобто до звука, близького до українського «і». Таджвід — це правила читання Корану; Хафс — одна з традицій передавання цього читання.

У ранніх рукописах Корану переважно записували приголосні; згодом переписувачі додали крапки й риски, щоб підказувати вимову. ۪ належить до таких знаків вимови й стоїть усередині слова Корану, а не як звичайний розділовий знак.

Форма знака може різнитися залежно від видання та шрифту. Станом на 2026-09-07 деякі видання Корану зображали подібний знак імали як ромб; інші традиції читання можуть використовувати іншу крапку або розмір. Пунктирне коло у зразках Unicode — це умовна основа, яка показує, до чого приєднується цей комбінувальний знак; у тексті він розташований під базовою літерою.