Арабська нижня хамза

Він ставить знак хамзи під основною літерою. В арабській хамза позначає коротке зімкнення в горлі; ця комбінована форма є частиною написання, тож її роль залежить від мови й сусідніх знаків.

Арабське письмо розвинулося з набатейської арамейської писемності, давнішої арамейської системи письма, а знак хамзи формувався поступово. У ранніх рукописах Корану хамзу позначали червоними крапками; найдавніше відоме повідомлення про сучасний за виглядом знак хамзи в арабській прозі стосується рукопису з Лейдена, датованого 866 CE.

У перській та урду знаки хамзи також використовують для запису езафе — короткого голосного звука, що поєднує слова; кашмірська мова використовує комбінований знак хамзи у позначенні голосних. Арабські традиції читання різняться тим, чи зберігають гортанне зімкнення.

ٕ — це те саме, що إ?

Ні. ٕ — комбінований знак, а إ — повна літера. Юнікод подає إ у канонічному розкладі як арабську літеру аліф, за якою йде ٕ: написання виглядає однаково, але послідовність символів різна. У звичайному арабському написанні використовують إ; ٕ ставлять після основної літери, коли текст навмисно поділено на складники.

Позиція знаків може змінитися, якщо арабські знаки переставити. Щоб нижня хамза залишалася під касрою — коротким голосним знаком під арабською літерою, — вставте U+034F, з’єднувач комбінованих графем (CGJ), між касрою та ٕ.