Знак 18BE1 киданського малого письма

Опубліковані прочитання різняться голосним. Серед реконструкцій є êŋ, eng, ɛŋ, ɑŋ, iɑŋ і непевне əŋ. Кінцеве ŋ відповідає звуку «ng» наприкінці слова “sing”; пропозиції різняться голосним перед ним. Це наукові реконструкції, а не усталена повсякденна вимова. У киданському малому письмі фонограми — знаки, що передають звуки, — зазвичай об’єднуються в групи для запису слова, тож окремий знак може не передавати повного прочитання.

Чому 𘯡 може виглядати як 𘯢?

У деяких старих шрифтах BabelStone ці знаки мінялися місцями. У версіях, випущених до 2023-07-14, шрифти BabelStone для киданського малого письма відображали 𘯡 і 𘯢 навпаки; у версії 13.008 цю помилку виправили. Якщо знаки здаються переставленими, перевірте версію шрифту, перш ніж вважати їх варіантами.

Коли мале письмо почало утверджуватися?

Традиційні оповіді датують його створення приблизно 925 роком, але ця дата дискусійна. Вони приписують розробку Єлюй Діела, молодшому братові киданського правителя Ляо. Кидани північного Китаю використовували це письмо для своєї мови поряд з окремим великим киданським письмом; «мале» означає паралельну систему письма, а не менший розмір знаків. Кажуть, що на нього вплинуло уйгурське письмо, хоча візуальної подібності між ними мало. Фонетичні групи давали змогу записувати киданські слова наборами звукових знаків.

Дослідження 2026 року стверджує, що письмо систематизували пізніше, за імператора Ляо Шенцзуна, і називає надгробний напис Вугуліня Тайші 1051 року найдавнішим збереженим прикладом із достовірним датуванням. Більшість збережених текстів — це надгробні написи для киданських правителів і знаті, а також написи на пам’ятниках і предметах. Письмо використовували за Ляо, його західного наступника Кара-Китаю та Цзінь. Чжурчжені, засновники Цзінь, згодом запозичили й переробили киданські писемні традиції.