Літера Qa деванагарі

Вона позначає приголосний, який вимовляють далі в глибині рота, ніж звичайний क.

Нукта позначає /q/ — звук, пов’язаний з урдуйською qaf ق. У деванагарі для гінді क़ трапляється в запозичених словах, написання яких зберігає цю відмінність; деякі мовці вимовляють цей звук як /k/ і пишуть звичайну क. Тут крапка вказує на різницю у вимові й написанні.

Чому в क़ є крапка?

Знайому літеру пристосували, щоб позначати звук, якого деванагарі раніше не передавала.

Писарі додавали крапку під знайомим приголосним, щоб передавати персько-арабські звуки, яких не було в традиційному звуковому складі деванагарі. Це нагадує використання крапок для розрізнення літер в арабському письмі.

Найдавніший датований контекст у наданих матеріалах — металеві літери деванагарі, відлиті 1786 року й використані в книжці 1789 року з віршами санскритом та урду. Це свідчить про багатомовний друк, а не про першу появу क़. Відповідник в урду — ق; споріднені літери деванагарі з нуктами: ख़, ग़, ज़ і फ़.

Чи варто залишати крапку?

Залишайте її, коли написання має розрізняти /q/ і /k/.

У повсякденному написанні гінді крапку можуть опускати, якщо мовці вимовляють цей звук як /k/ або пишуть неформально. В урдуйському тексті, записаному деванагарі, крапка може зберігати зв’язок з урдуйською qaf. Сама крапка не вказує, хто написав повідомлення.

Під час суперечки між гінді та урду наприкінці XIX століття письмо й словник стали помітними ознаками культурної належності. Гінді й урду мають спільну гіндустанську основу, але різні традиції письма; ця крапка зберігає між ними орфографічну відмінність.