Математичний жирний знак часткового диференціала

Це знак частинної похідної, набраний жирним математичним шрифтом.

Звичайний ∂ — це «кругле d» математичного аналізу. Похідна вимірює, як швидко щось змінюється; коли величина залежить від кількох входів, як температура від положення й часу, частинна похідна (її ще називають частковою) вимірює зміну від одного входу, поки решта лишаються сталими. Записують ∂f/∂x, а сам знак називають «партіал» або «кругле d».

У математичному наборі жирний, курсивний і прямий шрифти — не оздоба, а спосіб розрізняти величини. Жирна літера — часто вектор або матриця, курсивна — скаляр. Тому, коли Юнікод у 2001 році додав цілі жирні, курсивні та безшерифні абетки для математики, він додав і кілька стилізованих символів, серед них жирний ∂, щоб простий текст, редактори формул і розмітка формул зберігали ці відмінності без хитрощів зі шрифтом. 𝛛 — саме ця жирна форма. Його брати — курсивний 𝜕, жирний курсивний 𝝏 і безшерифні 𝞉 та 𝟃.

Коли зустрінете 𝛛 у статті чи конспекті, читайте його як знак частинної похідної ∂. Жирний шрифт — вибір позначень автора, часто для узгодження з жирними векторами чи жирним оператором градієнта ∇ у тому самому тексті, і він може позначати відмінність, яку автор визначає сам. Що саме диференціюють, кажуть рівняння й позначення автора, а не товщина штриха.

Чому 𝛛 опинився в нікнеймі, біо чи повідомленні?

Часто генератор красивих шрифтів зробив ∂ жирним.

Соцмережі рідко дозволяють форматувати біо чи ім’я, тож люди користуються інструментами, які підміняють кожну літеру схожою з математичного блоку, щоб імітувати жирний або курсив. Дайте такому інструменту ∂ — він поверне 𝛛. Нічого математичного тут немає; це оздоба, а сам ∂ іноді обирали як стильну заміну літери d. Цей трюк має ціну. Багато повсякденних шрифтів не містять математичного блоку, тому на деяких телефонах і старих комп’ютерах символ може показуватися порожнім квадратиком. Екранні диктори можуть читати його довгу офіційну назву або пропускати, пошук може не зіставити його з набраними d чи ∂, а деякі застосунки перетворюють його на звичайний ∂ під час вставлення.

Звідки взявся знак частинної похідної?

Він почався як заокруглене d, що позначало часткову зміну.

У 1770 році Ніколя де Кондорсе використав цей знак, щоб відрізнити часткову зміну від повної. Адрієн-Марі Лежандр у 1786 році записав ∂u/∂x у формі, якою користуються й досі, а потім відмовився від неї; Карл Густав Якоб Якобі повернув її в 1841 році, і звідти вона поширилася як стандарт. Форму найкраще розуміти як заокруглене, закручене d, звідси й назва «кругле d», а не як грецьку дельту δ — окрему літеру з власними завданнями.