Селектор варіанта 69

Ставте його одразу після базового символу в зареєстрованій парі. Послідовність варіанта складається з базового символу й селектора. Для ханських ієрогліфів — знаків китайського, японського й корейського письма, які історично використовували також у в’єтнамському, — База даних ідеографічних варіантів (IVD) пов’язує схвалені пари з конкретними формами гліфів. Це не загальне налаштування шрифту й не перемикач, що прикрашає текст.

Селектори варіантів увійшли до загального механізму Unicode у 2002 році; додатковий діапазон із VS69 з’явився у 2003 році. Їх створили, щоб задавати форму гліфа у звичайному тексті, коли самого вибору шрифту недостатньо, аби її зберегти. Ці роки стосуються комп’ютерного кодування, а не значно давніших китайської, японської, корейської та в’єтнамської писемних традицій, форми яких можна так зберегти.

Що він змінює?

Він задає форму гліфа, а не значення символу. Під час об’єднання ханських ієрогліфів деякі форми з китайського, японського, корейського та історично в’єтнамського письма групують під спільною ідентичністю символу. Зареєстрована пара може зберегти потрібну форму в імені, назві місця, записі, джерелі чи виданні.

UTS #37 — технічний звіт про ідеографічні послідовності варіантів — наводить гіпотетичний японський приклад із 芦: місто Асія використовує давнішу форму, тоді як той самий символ в іншому місці має звичайну форму, що відповідає контексту. В ілюстрації базовий символ поєднано з VS69. Дані IVD, оприлюднені 2026-08-03, не містять E0134, тож приклад пояснює механізм, а не встановлює універсальне призначення.

Якщо гліф не відображається, зазвичай система використала підставний шрифт, а не дала збій. Під час підбору шрифту перевіряється вся пара; без сумісного шрифту базовий символ відображається у звичайній формі, а селектор залишається невидимим. Окремому селектору немає символу, форму якого він міг би змінити.