Складовий знак мови носу Git

Знак передає один склад мови носу; значення слова дає контекст.

У стандартному письмі ї в Ляншані, регіоні на південному заході Китаю, git — латинська позначка читання цього складу; кінцева t позначає високий тон, тобто вищу висоту голосу. Це підказка до читання, а не англійське слово чи назва програми.

Найдавніший датований напис письмом ї, що зберігся, міститься на бронзовому дзвоні 1485 року. Ця дата стосується напису, а не виникнення письма ї. Традиційні рукописи ї передавали релігійні, обрядові, медичні, магічні знання та родоводи через місцеві лінії бімо — фахівців з обрядів народу ї. Стандартне письмо ї Ляншаню розробили 1974 року й офіційно проголосили 1980 року. Воно дало змогу створювати публічні тексти: офіційні документи, газети й літературу, а також зберігати обрядові та епічні тексти.

Чому письмо ї різниться за регіонами?

Місцеві традиції письма ї та стандарт Ляншаню — різні шари.

Давніші традиції ї різняться формою знаків, набором уживаних знаків і напрямком письма. Традиційне ідеографічне письмо ї — знаки, що передають значення, — відмінне від традиції китайських ієрогліфів. Натомість стандартний складовий письмовий набір Ляншаню походить від давніших північних форм письма ї. Це пов’язує ꇚ з ширшою традицією письма ї, але не робить сучасний стандарт взаємозамінним із місцевими формами.

Стандартизація змінила роль письма: місцеві рукописи зберігали обрядові знання та родоводи, а стандарт Ляншаню служить для публічного письма й збереження текстів у північних громадах ї. Це не універсальна система письма для всіх мов ї.