Кирилична мала літера е

Простий голосний «е».

Зворотне е — голосна літера. У російській мові э залишає попередню приголосну твердою, якщо та має тверду й м’яку вимову. Звичайна російська літера е натомість може пом’якшити приголосну або на початку слова додати «й» — тоді вона звучить приблизно як українське «є». У слові это літера одразу починає слово голосним; у мэр вона стоїть після твердого «м».

Чому э виглядає перевернутим?

Літера має довгу історію, але єдине походження не встановлене.

Ранні форми трапляються в сербських і, рідше, болгарських писемних пам’ятках XIII–XIV століть; часто їх писали маленькими над кінцем рядка. Одне пояснення пов’язує форму з глаголицею, ранньою слов’янською абеткою; інше — деякі східнослов’янські вживання з єврейською літерою алеф. Це припущення, а не встановлений родовід сучасної літери.

Рукописна збірка текстів, відома як Сильвестрів збірник, уживає цю форму в імені «Ел» наприкінці XIV або на початку XV століття. Споріднені форми є й у російських рукописах Біблії та церковних співів. Світські приклади ускладнюють пояснення, що спирається лише на релігійні тексти.

Чи можна замінити э на е?

Ні; у російському правописі вибір між ними не довільний.

У російських запозиченнях самого звучання недостатньо: бизнес і кафе пишуть з е після твердої приголосної, а рэп і пленэр — з э. Білоруська мова пише э після твердих приголосних набагато послідовніше, тож має інший орфографічний зразок.