Сова

Здебільшого нічну сову, розумну голову або самого птаха.

Усе вирішують слова поруч. «Ще не сплю 🦉» о другій ночі — жарт про сову, яка не лягає, і це найпоширеніше вживання. Поряд із книжками, іспитами, правильною відповіддю у вікторині чи дотепною ідеєю це мудра сова: розумна, книжна, трохи вчителька. На фото з лісу, зоопарку чи двору це просто птах, якого хтось побачив або почув.

З’являється воно й сезонно. Сови належать до осінніх і гелловінських картинок, тож у жовтні 🦉 стоїть поруч із 🎃 і 🍂, не означаючи нічого моторошного. Фанати Гаррі Поттера використовують його для поштових сов із книжок, часто в сенсі «лист уже летить».

Надіслане саме по собі, без слів, це рідко якийсь шифр. Читайте його як птаха або як «я ще не сплю», перш ніж шукати глибше.

Чому сова десь мудра, а десь віщує біду?

Мудрою її зробили давні Афіни, зловісною — народні повір’я про нічний крик.

У Стародавній Греції сич був птахом Афіни, богині мудрості, і Афіни карбували його на срібних монетах, які так і називали «совами». Тому сова досі означає знання на шкільних гербах і в дитячих книжках. Нічна сова пояснюється простіше: більшість сов полює в темряві, і їхній крик чути саме тоді, коли треба спати. Звідси й звичний нам поділ людей на «сов» і «жайворонків».

Не всі культури їй лестять. У гінді та урду «уллу» означає водночас сову й дурня, тож назвати когось совою — образа, хоча в індуїстській традиції сова ще й їздовий птах Лакшмі, богині багатства. У народних віруваннях частини арабського світу, Туреччини й Китаю сова біля хати — поганий знак; і в українських селах крик пугача колись слухали як передвістя лиха. Японія йде у зворотний бік: слово «фукуро», сова, можна записати знаками, що читаються «без труднощів», тому фігурки сов там дарують на щастя.