Данда деванаґарі

Вона закриває речення в прозі та менші віршові одиниці. Данда діє як крапка в прозі гінді, маратхі та санскриту. У санскритському вірші та сама пурна вірам може закрити половину строфи, не завершуючи речення, тож зважайте на її місце, а не лише на риску.

Її не винайшли — вона склалася поступово: раннє письмо зрідка вживало прямі або вигнуті поодинокі риски, згодом усталилися одинарні й подвійні знаки для менших і більших поділів. Мета була практична: вести читача текстами, у яких могло не бути сучасної пунктуації і навіть пробілів між словами.

До 17th century (XVII століття) санскритські й маратхські тексти, за описами, вживали одинарний і подвійний знаки в кінці прозових речень і поетичних одиниць. Ця логіка досі діє: । і ॥ позначають паузи різної величини.

Чому в гінді пишуть । замість .?

Це власна крапка, хоча гінді вживає й латинську пунктуацію. Сучасна гінді вільно запозичує коми, знаки питання, а іноді й крапку; данда найприродніша в традиційних і офіційних текстах. Дотримуйтеся пунктуації, яка вже вжита в тексті.

Одинарні й подвійні данди трапляються в багатьох письмах, що походять від давнього брахмі — предка більшості абеток Південної Азії, — і позначають межі фраз, віршів чи розділів. Знак ASCII | лише схожий на вигляд.